Лера народилася в місті - краю зручностей, асфальту та яскравого світла.
З інструментів бачила хіба що ножиці та швацьку машинку, якими навчилася володіти досить вправно.
Але якось затісно жилося в арендованої кімнатці. Хотілося простору, мальовничих краєвидів, незагазованого повітря.
І ось має: хатинка в сели та неоране поле…
Великий простір, всіяний бур‘яном приховувал таємницю, яку читач вже знає. Якщо не знає, може подивитися тут.
Залишати все як є не можна: треба хоч раз викошувати. Тому на дачі без косарки ніяк.
«Добре мати надійну бензокосу», – подумала Лера. Але вона важка, потребує чоловіка, бензину, мастила, надто гуде та недобре пахне.
Оськільки вправні чоловики на дорозі не валяються, а ті що валяються для справи не годяться, Лера знайшла альтернативу.
Купила лайт-версію: електричну косарку … ще й дріт для електрикі на остачу прихопила. Останній поділила на 3 шматки по 20 метрів. Згадала фізику за шостий клас, та зробила з них подовжувачи.
Ось цей невеличкий арсенал допоміг вгамувати пирій та кропиву.
Щоб зрозуміти яку само косарку потрібно для дачи, довелось вбити два апарати. Третій вже відповідав всім вимогам: мав потужність 2000 Вт та захист від перегріву.
Не робить як Лера, одразу купляйте саме такой потужності!
Звісно, косарка - не єдине щастя дачниці.
Без штикової лопати, сапи, граблів та тачки садово-городні справи Лери загинули не розпочавшись.
Вона навіть вигадала свій особливий метод вирівнювання та терасування ділянки за допомогою лише лопати.
Але це довга істория, можливо колись я її теж розповім.
Дивіться Лера на свою вже оброблену та вирівняну ділянку, бачить ось це та радіє, що самотужки, не дивлячись на глузування декого зробила те, в що ніхто не вірив.
P.S.Вона ще не знає, що колись вправно опанує весь арсенал будівельного інструменту. А поки що й це здавалося великим досягненням...
 |
 |
 |
 |
